Три ночі в лісі й півсотні кілометрів за три дні

        Батько та родичі помітили, що зник п”ятнадцятирічний Гомонець Степан біля шістнадцятої години, після того, як у черговий раз повернулись до підводи аби висипати назбирані чорниці. Це сталось напередодні свята Івана-Купала 6 липня цього року в 52 кварталі Карпилівського лісництва за п’ять-шість кілометрів від села Карпилівки. Цього дня батько - Гомонець Василь з двома синами й родичами приїхали зі Стрільська збирати чорниці. Зникнення хлопця не на жарт стурбувало всіх. Його стали шукати навкруги, звати, проїхали по навколишніх дорогах, але марно. Слідів зниклого Степана ніде не було. Стрільський сільський голова Ганна Гега про подію повідомила райвідділ МНС та райвідділ міліції.

         З метою розшуку хлопця був створений оперативний штаб під керівництвом голови Сарненської райдержадміністрації Петра Рухера та 12 пошуково-рятувальних груп, до яких залучено 30 чоловік райвідділу УМВС України в Рівненській області, 22 районного відділу МНС України в Рівненській області, 32 військовослужбовці військової частини А-0153, 38 внутрішніх військ та окремої роти міліції особливого призначення, 15 ДП „Сарненський лісгосп”, 5 ДП „ Клесівський лісгосп”, 2 ДП СЛАП „Сарненський держспецлісгосп”, 5 Рівненського природного заповідника, 80 чоловік місцевого населення.

         Працівниками лісової охорони ДП СЛАП „Сарненський держспецлісгосп” пошук проводився на підвідомчих територіях.

         В ході пошуково-рятувальних робіт шляхом прочісування лісових масивів було перевірено 28 кварталів Карпилівського лісництва та 11 Руднянського лісництва.

         Крім того, пошуки проводились пошуково-рятувальними групами і на території Дубровицького району. Інформацію про подію надали в Сарненське радіо та радіо ТРК „Полісся”, в газету „Сарненські новини”, а також у сусідні райони.

         Третього дня біля вісімнадцятої години хлопчина опинився у Володимирецькому районі. Його помітила на своєму городі 53-річна жителька села Нетреба Тетяна Сад. Треба віддати належне цій жінці. Вона не прогнала Степана, коли той зривав вишні та жадібно їх їв, а запросила його в дім і нагодувала, при цьому спитавши:

         – Це не тебе шукають? Я бачила в новинах по телевізору.

        На, що останній відповів,  – Мене.

         Вагань не зосталось, що це той самий хлопчина, про зникнення якого останні дні повідомляли засоби масової інформації. Пані Тетяна хутко зателефонувала в райвідділ міліції. Хлопця привезли в Сарненський райвідділ ввечері, звідки його згодом забрали батьки.

        Ось, що розповів сам Степан наступного дня, коли відпочив та набрався сил. Він після обіду того дня залишився біля воза, оскільки почувався трохи стомленим. Біля шістнадцятої години ще трішки збирав чорниці і відійшов від коней метрів за сто. В цей час йому стало зле й він знепритомнів, упав на землю. Не чув як його звали родичі. Опритомнів як сутеніло. Однак залишився на ніч на цьому місці до ранку. Вранці сьомого липня він пішов просто по дорозі. Так йшов цілий день і майже всю ніч раз-по-раз з’їдаючи жменьку зірваних чорниць. Наступну ніч провів у копиці сіна, яка трапилась йому по дорозі. Як з’ясувалось, хлопчина пішов дорогами у напрямку Любикович, оминувши рідне село Стрільська, перейшов один міст через річку Случ, другий - через річку Горинь. Далі рухався в напрямку Бережниці і, згодом опинився у Нетребі. За весь шлях він здолав відстань щонайменше у п’ятдесят кілометрів. Потрібно сказати, що хлопець має поганий зір, і до того ж в той день окуляри з собою не взяв. Очевидно це й заважало йому краще зорієнтуватися в обстановці, й подорож затягнулася на три дні.

         Ця історія зі щасливим кінцем. Треба подякувати Богу, що все обійшлось. Однак з цього мають зробити висновки батьки, дорослі аби уникнути в майбутньому подібних ситуацій. Здоров”я та життя дітей – найважливіша цінність.

Старший інспектор Сарненського РВ ГУ МНС
майор служби цивільного захисту
Роман Псалтира